Архів позначки: Вадим Міський

Антикорупційний Форум для громадських активістів та журналістів Західного регіону відбувся у Чернівцях

Метою форуму було налагодження зв’язків та обмін досвідом між активістами й журналістами за для вироблення механізмів боротьби з корупцією на регіональному та локальному рівнях.

Організатором форуму виступила ГО «Лабораторія демократичних трансформацій» в рамках проекту «Просування реформ в регіони», що фінансується Європейським Союзом та реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій і «Європейською правдою».

Лабораторія демократичних трансформацій ініціює відкриті лекції для студентства

У 2017 році Лабораторія демократичних трансформацій розширила аудиторію просвітницької кампанії “Реформи зблизька”: до журналістів, керівників буковинських ЗМІ, телеглядачів, державних та місцевих службовців доєдналися студенти Буковинських вишів. Всі вони мали нагоду поспілкуватися особисто із реформаторами, які безпосередньо ініціюють та втілюють реформи у найважливіших сферах життя. Серія відкритих лекцій для студентів-політологів, істориків, журналістів, медиків та майбутніх держслужбовців охопила понад 200 слухачів.

За словами ініціатора кампанії “Реформи зблизька”, директора Лабораторії демократичних трансформацій Вадима Міського, такі зустрічі дозволяють молоді повірити у своє майбутнє в Україні, побачити можливості для розвитку себе разом країною, завести і підтримувати особисті контакти із визнаними фахівцями в галузі, яких запрошує в Чернівці Лабораторія.

“Сьогодні молодь, на жаль, переважно не бачить свого майбутнього в Україні, шукає можливості виїхати закордон. Це парадокс, адже фундаментальні реформи у важливих сферах життя – це найкращий час для зростання нових амбітних лідерів. Наша мета – заохотити молодих буковинців до активного професійного та громадського життя у своїй країні”, – наголошує Вадим Міський.

Починаючи з осені цього року молодь дізнавалася більше про хід реформ в Україні. «Як змінить медична реформа життя пересічного громадянина, котрий потребує медичної допомоги?», «Поява чесного суду в Україні можлива?», «Чи справді процес децентралізації є необхідним для побудови функціональної держави?» – ці та інші питання задавали буковинські студенти експертам.

Відкриті дані: працюємо з інформаційними реєстрами

У рамках кампанії «Реформи зблизька» Володимир Тарнай, експерт Центру політичних студій та аналітики «Ейдос», під час лекції «Робота з відкритими інформаційними реєстрами» разом зі студентами кафедри журналістики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича 27 вересня розмірковував, чи в повному обсягу ми використовуємо ту інформацію, на яку маємо право і яка є необхідною для нас?

Жвава полеміка на лекції Володимира Тарная
Жвава полеміка на лекції Володимира Тарная

«Для широкого кола громадськості потрібно пояснювати, що таке відкриті дані. Навіть серед посадовців не всі розуміють, що інформація належить народу, а не тільки їм», – ділиться Володимир Тарнай.

Новий Верховний суд: як зміниться судова система України?

Михайло Жернаков, д.ю.н., головний експерт РПР з судової реформи та член Громадської ради доброчесності, із лекцією «Новий Верховний суд: як зміниться судова система України?» зібрав 12 жовтня студентів кафедри журналістики ЧНУ – майбутніх «віртуозів пера», аналітиків, редакторів, які мали можливість почути та поспілкуватися про наявні проблеми, динаміку та подальші перспективи судової реформи.

Михайло Жернаков
Михайло Жернаков

Під час лекції експерт розповів про хід судової реформи в Україні. Жернаков зазначив, що за даними соціологічних досліджень, рівень довіри до українських судів становив 0,7%. За даними того ж опитування, довіра до російських ЗМІ становила 2,5%. У 2017 році, згідно останніх соціологічних опитувань, довіра до суду зросла і становить 12%. Ця тенденція позитивна, але надто повільна. На жаль, сподівання на суттєве оновленн суддівського конкурсу можуть не справдитися, адже на думку громадськості в процесу добору суддів часто не зважають, пропускаючи до найвищих суддівських посад старих суддів.

На відкритій лекції Михайла Жернакова студенти слухають про оновлення судової системи в Україні
На відкритій лекції Михайла Жернакова студенти слухають про оновлення судової системи в Україні

«Ураїнці страшенно втомилися від несправедливості. І якщо вони її не отримають від держави, то почнуть встановлювати її на власний розсуд – так, як знають. Щоб цього не сталося, необхідно переосмислити підходи до того, що ми називаємо «судова реформа». Щонайменше потрібно змінити органи суддівського врядування, а також процедури підготовки і призначення майбутніх суддів. Яким саме чином це зробити – окрема складна дискусія», – пояснює Михайло Жернаков.

Медична реформа: від чого залежить та як відбуватиметься?

Про те, чого чекати від медичної реформи студенти Буковинського державного медичного університету спілкувалися 2 листопада Олександром Ябчанкою, головним експертом Реанімаційного Пакету Реформ з реформи системи охорони здоров’я, лікарем-педіатром.

Олександр Ябчанка розповідає студентам-медикам про реформу охорони здоров'я, яку щойно прийняв Парламент
Олександр Ябчанка розповідає студентам-медикам про реформу охорони здоров’я, яку щойно прийняв Парламент

«Ухвалення Верховною Радою законів – це ще далеко не реформа, а лише можливість її реалізувати. Впровадження буде залежати від ефективної взаємодії органів місцевого самоврядування, обласних і районних державних адміністрацій, керівників медичних закладів, медпрацівників та громадських організацій», – пояснює Олександр Ябчанка.

Відкрита лекція Олександра Ябчанки прикувала увагу більш ніж 70-ти майбутніх медиків
Відкрита лекція Олександра Ябчанки прикувала увагу більш ніж 70-ти майбутніх медиків

Реформа публічної адміністрації – яких змін чекати на місцях?

Із лекцією для майбутніх державних слудбовців, що навчаються в Чернівецькому національному університеті «Реформа публічної адміністрації – які зміни чекати на місцях» завітав 22 листопада запрошений експерт Ігор Коліушко, засновник та голова правління Центру політико-правових реформ, член Координаційної ради з питань реформування державного управління, розповідав про те, коли та за яких умов українська державна служба стане схожою на європейську.

На відкритій лекції Ігоря Коліушка студенти дізнаються про реформу державного управління безпосередньо від автора закону "Про державну службу"
На відкритій лекції Ігоря Коліушка студенти дізнаються про реформу державного управління безпосередньо від автора закону “Про державну службу”

Ігор Коліушко є експертом з публічного права, автором та співавтором близько 40 законопроектів, розповідав про проблеми публічної адміністрації у практичній площині, посилаючись на реальні прецеденти.

Три роки децентралізації: підсумки та виклики

«Коли усі громади завершать об’єднання?» – таким питанням зустріли 19 грудня студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету запрошеного експерта Юрія Ганущака, автора законопроектів з питань реформування місцевого самоврядування, бюджету, державних закупівель, експерта з питань децентралізації Реанімаційного Пакету Реформ.

Юрій Ганущак спілкується зі студентами факультету історії політології та міжнародних відносин про перспективи та виклики у реалізації процесу децентралізації
Юрій Ганущак спілкується зі студентами факультету історії політології та міжнародних відносин про перспективи та виклики у реалізації процесу децентралізації

«Україна має всі шанси скористатися так званим «тунельним ефектом» – тобто не вивчати «на своїй шкурі» усі помилки, які свого часу пройшла Європа, а минути  їх доволі легко, певним чином наздогнати попередників і досягти результату набагато швидше», – переконаний Юрій Ганущак.

Гасло експерта, яке студенти взяли на озброєння – «ми приречені на успіх», послуговуючись ним вони активно дискутували про нюанси процесу децентралізації.

У 2018 році Лабораторія демократичних трансформації продовжить запрошувати провідних реформаторів для спілкування зі студентами Буковини. Вже на початку року ми торкнемося тематики енергетичних реформ та енергонезалежності, створення суспільного мовлення та медіа-реформ, реформування системи освіти, а також боротьби з корупцією.

Канали, яким можна довіряти: запізніла на 26 років реформа нарешті зрушила

Після Революції Гідності громадянське суспільство домоглося початку низки реформ у сфері медіа: розкриття інформації про реальних власників телеканалів та радіостанцій, розширення доступу до публічної інформації, роздержавлення друкованої преси та зміни та державних телеканалах та радіостанціях.

Втім, що багато належить зробити для послаблення впливу олігархів на ЗМІ, адже не секрет, що в Україні новини переважно відображають точку зору власника каналу. Втім, є хороша новина: не всі канали належать олігархам. Колишні національні й місцеві державні канали, на яких українці звикли чути переважно компліменти владі, у січні стали каналами Суспільного мовлення і слугуватимуть виключно інтересам громадян. Щоправда, стан цих каналів поки близький до плачевного.

Суспільному мовленню у спадок від держави, образно кажучи, дістався крейсер, побудований з імперським розмахом, але його корпус вже давно рясніє дірками від корозії, вода хлюпає в трюмі, команда зневірилась і втратила майже всі навички навігації й ведення бою. У морі, наповненому торгашами й піратами, крейсер мав би відстоювати інтереси суспільства, що його збудувало. Але замість виходу в море, корабель сів на мілину й пропонує усім, хто при владі та грошах, приміряти на свої плечі мундир з потертими погонами. Владні мужі ретельно слідкують, щоб призначений ними капітан прасував і підносив мундир за першим дзвінком. Тим часом, торгаші й пірати у морі вже давно не звертають уваги на цей атракціон.

Можна було б і громадянам не зважати. Але «атракціон» обходиться платникам податків приблизно в мільярд гривень щороку. Практично всі ці гроші йдуть на утримання зневіреної команди, що розучилася плавати. Завдання реформи – на ходу відремонтувати корабель, позбутися ледарів і набрати умілих матросів, оновити знаряддя й почати нарешті пильнувати інтереси суспільства. Капітана крейсера надалі слід обирати на прозорому конкурсі, а за його роботою організувати прискіпливий цивільний контроль.

tv-center

На київському телецентрі з’явився надпис “UA:” – знак реформи

Бурхливі зміни, які розгорнулися цього року на колишніх державних телерадіокомпаніях, слід було робити 26 років тому. Переважна більшість пострадянських держав Східної Європи ще на початку дев’яностих здійснили перетворення державних мовників на суспільні: позбавили їх від прямого владного контролю над кадровими призначеннями та редакційною політикою. Відрізавши пуповину одразу, суспільні радіо й телебачення молодих демократій не втратили довіри громадян, і у переважній більшості країн залишаються на 1-5 позиції рейтингів. Україні із цим не поталанило. Прийняттям Конституції України в 1996 році депутати відродили радянський орган пропаганди – Державний комітет телебачення і радіомовлення – який опікувався національними й місцевими державними телерадіоканалами, і таким чином розвернули корабель у протилежний від Європи бік. Керівника Держкомтелерадіо вирішили призначати у Верховній Раді: це, за припущенням, мало б забезпечити плюралізм думок в ефірі. Втім, уся подальша історія державних каналів продемонструвала хибність такого припущення.

Прощаємося з «брехунцем»

Радіо за радянської доби називали «брехунцем» та «колгоспником», адже замість актуальних проблем, що турбували суспільство, воно розповідало про партійні рішення й звітувало про обсяги надоїв та збору зерна. Аналогічним було й телебачення, і це цілком вписувалося у логіку радянської пропагандистської машини. Але, ще в травні 2017 року в центрі столиці на FM-частоті мені особисто пощастило почути включення обласного радіо, яке «підбивало підсумки весни хліборобів Київщини»! Важко уявити тверезомислячу людину, яка почує таке в своїй автівці, і не перемкне. А з ефіру львівського обласного телебачення і досі не вилазить губернатор, в нього там своя щотижнева програма у запису, навіть не прямоефірна – у кращих традиціях радянської партноменклатури. Це випадкові приклади, втім майже в кожній області глядач знає, що обласне телебачення не пропустить ані кроку голови ОДА та депутатів-мажоритарників, натомість обговорення суспільних проблем, хоч і не завжди об’єктивне, простіше почути на комерційному каналі. Саме тому довіра до державних мовників пленталася далеко позаду більшості приватних каналів.

Із запізненням у 26 років, які перетворили державні мовники на руїну та зневірили глядача й слухача, починається будівництво суспільного мовлення, ідею якого багато років відстоювали небайдужі журналісти та фахівці. Вони розуміли: ніколи приватний телеканал чи радіостанція в олігархічній країні не розповість чесних новин. Громадянин не може розраховувати на продукт без маніпулювань в токсичному середовищі «піратів» та «торгашів». Суспільний мовник – не українська примха, а європейський стандарт, який буде втілений внаслідок реформи: якісний телерадіопродукт, зроблений у строгій відповідності до журналістських стандартів. Можливо, менш «смажений» і видовищний, ніж на приватних каналах, зате гарантовано надійний. Програми, яким можна довіряти.

Цього року реформа державних каналів вперше перетнула точку неповернення. У січні, після дворічного періоду злиття державних телерадіокомпаній, утворилася Національна суспільна телерадіокомпанія України, яка об’єднала телеканали «UA:Перший» та «Культура», три канали Українського радіо, а також обласні телерадіокомпанії.

regions

Представництво Суспільного мовлення є в кожному регіоні

Ключовою відмінністю новоствореного мовника від попередників є відсутність владного контролю над кадровими призначеннями та редакційною політикою. Найважливіші рішення в житті компанії приймає Наглядова рада, яка складається зі знаних фахівців: вісім делеговані парламентськими фракціями і групами, дев’ять обрані громадськими організаціями – у сферах освіти та науки, творчості, спорту, журналістики, правозахисту, місцевого самоврядування, захисту прав осіб з особливими потребами, інтересів дітей та молоді, а також прав національних меншин. Наглядова рада обирає менеджмент мовника та гарантує відсутність політичних утручань в його роботу, затверджує бюджет, встановлює умови і розміри оплати праці, замовляє щорічний зовнішній аудит компанії й оприлюднює публічний звіт.

Тест на стійкість від втручань політиків не забарився: одна із парламентських фракцій зажадала замінити делегованого нею члена Наглядової ради прямісінько під час першого в історії країни конкурсу на незалежного керівника суспільного мовлення. Хоча таке відкликання прямо заборонене законом. Зробити цього ми не допустили.

Наприкінці весни Наглядова рада сформувала правління компанії: його очолив Зураб Аласанія, який мав широку підтримку громадських організацій. До останнього моменту ніхто не вірив, що Аласанія знайде підтримку в Наглядової ради. «Результати виборів стали лакмусовим папірцем, який показав, що попри весь скепсис Україна таки здатна обирати для себе шлях реформ», – написало видання Детектор медіа, називавши результати конкурсу дивом.

voting

Історичний момент: оголошення результатів конкурсу на першого Голову правління.
Суспільного мовлення. Кадр із онлайн-трансляції, 10 квітня 2017 року

Це лише початок. Хоча, марафон, який ми біжимо від моменту ухвалення закону про суспільне мовлення у квітні 2014 року, вже достатньо усіх виснажив. Але тепер, нарешті, розпочалися зміни, які відчуває слухач і глядач. Головними викликами для новоствореного суспільного мовника є структурна перебудова і кадрова оптимізація, відновлення аудиторії та сталість фінансування.

Структура і кадри

Це виглядає дико для людей з медіа-індустрії: на суспільному мовленні працює понад 7000 співробітників. Така кількість працівників – радянський спадок. Керівник литовського суспільного мовника LRT, який мені випала нагода відвідати минулої осені, розповідає, що навіть в його маленькій країні на момент перетворення державного мовлення у суспільне працювало понад 2500 осіб. Зараз же, через двадцять років після реформи, працівників лише 550, з яких близько сотні – адміністративний персонал, решта – новинники та радійники. У Литві досить розвинений ринок телепродакшенів, тож усе для телебачення, крім новин та суспільно-політичних передач, щорічно замовляють через відкритий конкурс. Суттєве скорочення персоналу не тільки не призвело до безробіття, а навпаки дало поштовх телевізійникам створювати свої продакшн-студії. Більшість екс-працівників і досі успішно співпрацюють з LRT, беручи участь у конкурсі на виробництво програм. Цей досвід переймає Україна, перші аналогічні конкурси розпочнуться восени.

Повторення адміністративних та технічних посад у кожній регіональній філії, які раніше були окремими юрособами, є причиною роздутих штатів та мізерних зарплат. Зараз завершується перший етап структурної оптимізації: телеканали «UA:Перший», «Культура» та київський обласний «Центральний канал» отримали спільну бухгалтерію та адміністративні підрозділи. Другий, значно масштабніший етап перебудови розпочнеться в грудні й триватиме до кінця березня 2018 року. У підсумку, замість окремої компанії в кожному регіоні, будуть утворено 8 міжрегіональних адміністративних центрів – хабів, кожен з яких забезпечуватиме роботу бюро суспільного мовлення у 2-4 областях. Така реорганізація дозволить оптимізувати кількість штатних одиниць та встановити ринкові зарплати для журналістів суспільного мовлення із 2 квітня 2018 року.

Відокремлення творчих посад від адміністративних – ще одна новація, яка торкнеться не лише київського офісу, а й областей. Керівників місцевих каналів, яких раніше призначали за узгодженням з губернатором, тепер обиратимуть на відкритому конкурсі. Мандат менеджера філії охопить адміністративні питання, творчу ж частину очолить генеральний продюсер в кожному регіоні. Конкурси на менеджерів та продюсерів усіх місцевих філій щойно стартували, тож це шанс кожній талановитій та ціннісній людини долучитися до розбудови Суспільного. Тим часом у серні вперше звільнили директора Житомирської філії суспільного мовлення, впійманого на розміщенні «джинси» (матеріалів з ознакою замовності), за цим правління мовника слідкуватиме дуже строго.

Перші кроки з оптимізації структури та штату вже обернулися спротивом: окремі «генерали» колишніх державних телерадіокомпаній, які втрачають під собою насиджені місця, підбурюють звиклих до низьких зарплат і низьких стандартів роботи підлеглих протестувати проти реорганізації. І працівникам, і керівництву мовника, і громадянам варто розуміти: суспільне мовлення – як і органи правопорядку чи судова система – існують не для того, аби забезпечити когось роботою чи зберегти чиюсь посаду. Головною метою є виконання важливої суспільної функції – забезпечення права громадян на правдиву та неупереджену інформацію. Отримувати кошти платників податків мають найкращі фахівці, які усвідомлюють, що працюють в інтересах суспільства. І якщо суди та органи правопорядку все ще далекі від ідеального складу, суспільне мовлення отримало історичний шанс оновитися, який не можна змарнувати.

Відновлення аудиторії. Телебачення.

Ключовою відмінністю у вихідній позиції суспільного мовлення України й інших пост-радянських держав є вкрай низький рейтинг каналів. Телеканал «UA:Перший» усі роки свого існування мав відмінне аналогове покриття, проте замикає третій десяток у рейтингу із часткою аудиторії телеглядачів менше одного відсотка. Обласні телеканали не знають свого рейтингу, він не вимірюється в принципі на регіональному рівні, хоча популярність окремих каналів важко не помітити: наприклад, луганського «ЛОТу», після початку війни створеного практично «з нуля» у Сєверодонецьку, звідки він зараз мовить навіть на окуповані території. Разом з тим, «UA:Перший» залишається форпостом найбільш резонансних журналістських розслідувань: програм «Схеми: корупція в деталях», «Слідство.Інфо» та «Наші гроші з Денисом Бігусом», які виробляються сторонніми продакшенами. Також «UA:Перший» планує сформувати власну команду розслідувачів.

Канали суспільного мовлення не ряснітимуть медійним «фаст-фудом», якого є вдосталь на комерційних каналах. Це стосується не лише політики, а й документалістики, передач про культуру, історію й інших.

Крім того, важливою зміною стане позбавлення іміджу «президентського телебачення», який супроводжував УТ-1 з часів президентства Кучми. Можливість поширення інформації, яка може вплинути на результат виборів чи на роботу уряду є однією з найважливіших ознак свободи слова. Окрім збалансованих новин, суспільний мовник розвиватиме дебатні формати та суспільно-політичне мовлення – за цей напрям відповідає член правління компанії Роман Вінтонів (також відомий як Майкл Щур), а також виконуватиме просвітницьку функцію – напрям очолив член правління, відомий журналіст Юрій Макаров.

Окрім завжди якісних новин, варто відзначити ряд нових проектів, які вдалося запустити цієї осені, не зважаючи на діру в бюджеті компанії в 25% та постійні структурні зміни. Наведу лише кілька з них:

tv1

«ЧереЩур» – український варіант Late Night Show із неперевершеним Майклом Щуром. Гості програми – зірки та селебрітіс, на екрані панує тепла атмосфера, а в студії постійно знаходиться Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо.

tv2

«Культурна афіша здорової людини» – огляди та анонси культурних подій у різних областях України. Серед великого розмаїття заходів у Києві та регіонах (в тому числі неякісних, радянських, пропагандистських) команда проекту обирає лише ті, які коректно репрезентують Україну і поєднують нашу культуру з міжнародним контекстом. Щоразу знімається на новій локації важливого культурного об’єкту.

tv3

«Лайфхак українською» – дуже нетривіальна спроба розвинути навички глядачів правильно спілкуватися укранською мовою. Без нудних правил та менторства, у форм життєвих сценок, ведучий Дмитро Хоркін розбирає типові мовні помилки, виправляє суржик та підказує, як збагатити своє мовлення.

tv4

«Розсекречена історія» – проект про таємні сторінки минулого нашої країни, невідомі факти її творення та радянські міфи, яких за 25 років досі повністю не вдалося позбутися. Більшість глядачів, переконаних, що добре знають історію, здивує Олександр Зінченко, розкриваючи нові приховані факти нашого минулого.

tv5

«Складна розмова» – ток-шоу у стилі hard-talk. Від політиків вимагають відповідей на складні запитання про реформи, дотримання політичних обіцянок, статки тощо. Гострі запитання мають на меті не дати гостям програми почуватися зручно в комфортному для них середовищі питань і говорити правду.

Важливий нюанс: суспільне радіо й телебачення більше не зобов’язані висвітлювати діяльність органів влади – урядовців, губернаторів чи депутатів. Журналісти самостійно, керуючись стандартами професії, оцінюють суспільну значущість подій та висвітлюють їх. Разом з тим, це не означає, що депутат, урядовець чи губернатор не зможе потрапити в ефір суспільного. Отримавши запрошення, посадовець має бути готовий до гострих запитань та обґрунтованої критики. Ця зміна зовні може видатися «легкою», втім вимагає, передовсім, наявності журналістів, які здатні й готові задавати гості запитання, а також зміни ставлення з боку представників органів влади, наприклад, народних депутатів, які звикли користуватися застарілою та несумісною з законом про суспільне мовлення нормою про двадцять хвилин для виступу на державному телебаченні.

Українське радіо: зустрічайте головний інформаційний радіоканал країни

Українське радіо має кращу стартову позицію. На тлі втрати ліцензій «Радио Вести» та занепаду «Радіо Ера» (яке щойно змінило власника, запуск оновленого радіо очікується наступного року), Перший канал Українського радіо залишається чи не єдиним розмовним радіо в державі. Незважаючи на зруйновану дротову мережу, яка після приватизації «Укртелекому» виявилася непотрібною олігархічному власнику, суспільне радіо бореться за свого слухача. Після Революції Гідності Національна рада з питань телебачення і радіомовлення згадала про обов’язок розбудувати FM-мережі суспільного радіо, таким чином Перший радіоканал отримав зручну FM-частоту майже в кожному обласному центрі.  Парадоксально, що у містах, які становлять особливий інтерес для країни-агресора – Одесі та Харкові – Українське радіо досі не мовить на FM-хвилях.

Новий генеральний продюсер радіо Дмитро Хоркін оголосив, що в першому радіосезоні, який розпочнеться 4 вересня, радіо позбудеться «колгоспності» в ефірі, і відтепер Перший канал орієнтуватиметься на слухачів, котрі приймають рішення: про свою родину, свій бізнес чи свою країну. Такого позиціонування бракувало усі роки незалежності, саме тому радіоканали з російським корінням легко приживалися на українському ґрунті. Україні довго бракувало професійного українського розмовного радіо, і суспільне має зайняти цю нішу.

radio

Новий візуальний стиль Українського радіо

У вечірній та ранковий суперпрайм на Українському радіо звучать динамічні радіо-шоу зі свіжими голосами та включеннями. У денний час в ефір повернулися знайомі голоси Галини Бабій та Романа Коляди, яких відтепер можна ще й побачити: із vision-студія УР щодня прямий ефір транслюється на телеканалі «UA:Перший». У вечірній пост-прайм повернулася розширена прямоефірна «Громадська хвиля», яку спільно виробляють Українське радіо та  Громадську радіо.

Окремо варто відзначити нові спецпроекти: антикорупційний спецпроект Українського радіо з Наталкою Соколенко – «Коло доброчесності», та авторський проет Ірини Славінської «Права людини понад усе».

Лише за перший квартал роботи в оновленому форматі Перший канал Українського радіо став по-справжньому головним інформаційним радіоканалом країни. Самміт G20 не просто обговорювали в ефірі, а транслювали із коментарями експертів (УР має ексклюзивний доступ до прямих трансляцій Європейської мовної спілки, як її співзасновник). Під час вибухів на військових складах у Калинцівці в ефір дзвонили місцеві мешканці, крім того, корепонденти на місці постійно готували репортажі. За 10 після вибуху на Бесарабській площі із місця події вже вийшов в ефір кореспондент УР з терміновим повідомленням, а ще за кілька хвилин відбулося включення із представником Національної поліції. Це здається нормальним для будь-якого інформаційного каналу, але налагодити таку роботу в старій, ще не до кінця реформованій структурі, коштувало неймовірних зусиль.

Успіх суспільного радіо відзначають не лише друзі, а й конкуренти мовника: директор-президент ICTV Олександр Богуцький на форумі National Media Talk на початку листопада зізнався, що слухає Українське радіо, і йому подобається оновлений формат. Радіо стало найбільш наочним та оперативним успіхом реформи.

Олександр Богуцький, директор-президент ICTV, про Українське радіо.
Nation
al Media Talk, 2 листопада 2017 р.

Разом з тим, прикрою в масштабах країни виглядає мережа поширення сигналу радіо «Промінь» та «Культура», які можна почути переважно на УКХ. Суспільне радіо вже давно чекає на звільнення частот, які зараз використовує аналогове телебачення. Вимкнення «аналога» відкладають з року в рік, цьому протидіють великі медіа-групи, що використовують мережі колишніх УТ-2 та УТ-3. Очевидно, власники цих каналів прагнуть приберегти перевагу в доставці сигналу під найближчі вибори. Тому, за можливість дістатися до слухача Українському радіо ще доведеться поборотися. У найближчий час боротьба триватиме за звільнені частоти радіомереж «Українського медіа холдингу». Компанії, пов’язані з олігархом-втікачем Курченком, втратили ліцензії на мовлення, між іншим, через ще одну важливу медіа-реформу – запровадження вимог щодо прозорості медіа-власності.

Втім, головна боротьба відбувається не за рейтинги та частоти, а за довіру слухача й глядача. І це принципова відмінність від решти каналів. Як і в західних країнах, особливу цінність мають новини суспільного мовлення. У час екстраординарних подій із високим ризиком маніпулювань – масових протестів, корупційних скандалів, виборів чи референдуму – є привід увімкнути суспільне, яке має високу репутацію в очах аудиторії: тут вам не нав’яжуть «правду» замовника, а викладуть всі думки та факти, висновки – робіть самостійно.

Сталість фінансування – одна із підвалин редакційної незалежності

Очевидним є факт: замовляє музику той, хто платить. Якщо на приватних каналах платить власник, як правило олігарх, який очікує конвертувати гроші за звичним ланцюжком «ЗМІ – партія – виконавча влада – держпідприємства – особисте збагачення», то суспільне мовлення фінансується із податків громадян. Таким чином «відробляти» воно нікому не повинне, окрім самих громадян, забезпечуючи їх достовірною та надійною інформацією.

Фінансування із загального фонду державного бюджету, яке обрав український законодавець, не є найкращою моделлю. Адже несе ризик втручання чиновників у процес виділення коштів, і є непрямим способом впливу на незалежність мовника. У перший же рік реформи суспільне мовлення стикнулося із недофінансуванням: із коштів, передбачених законом про суспільне мовлення, Кабмін та народні депутати виділили лише 75%, нестача перевищує 300 млн. грн. Журналісти працюють на застарілому обладнанні – досі використовують переважно касетні камери – і оновити його з таким дефіцитом не вдасться, а отже перевага «яскравої картинки» залишатиметься на каналах олігархів.

Втім, іще влітку ефірі програми «Свобода слова» на ICTV прем’єр хвалився власним внеском в реформування державних телерадіокомпаній та обіцяв повне фінансування: «Уряд і я, як Прем’єр-міністр, повністю підтримуємо створення НСТУ. Хочу підкреслити: копійка в копійку, гривня в гривню. Всі потреби НСТУ, як вимагається законом, будуть профінансовані».

При розгляді змін до Держбюджету-2017 в липні Верховна Рада навіть не винесла відповідну поправку на голосування.

Але значно більшим шоком став внесений на початку вересня в Раду проект Держбюджету-2018, який урізає вдвічі бюджет суспільному мовленню. На самому початку реформи НСТУ просто перекривають кисень, і очевидно планують «закрити рота» вже в найближчий рік.

Офіційно ніхто не скаже чому, а неофіційно дають зрозуміти, що керівництву держави вже недовподоби програми розслідувань, які виходять на «UA:Першому».

За виконанням норми закону про фінансування суспільного мовлення слідкує не лише громадянське суспільство, а й міжнародна спільнота. Після внесення проекту Держбюджету на наступний рік чимало європейських дипломатів висловили своє розчарування і обурення різкою зміною курсу Уряду з підтримки НСТУ та спробу її фінансово покарати. Але жодного зрозумілого обґрунтування такого кроку від Уряду так і не прозвучало. Ми досі чекаємо на пояснення Прем’єра: хто дав наказ перекрити кисень суспільному мовленню?

У найближчий час нам доведеться розпочати серйозну кампанію за зміну моделі фінансування суспільного мовлення.

Чинна модель фінансування, що передбачає щорічне виділення на потреби суспільного мовлення 0,2% від видатків загального фонду держбюджету за попередній рік, із самого початку роботи реформованої компанії довела свою неспроможність. Можливості втручання політиків у процес виділення коштів суспільному мовленню мають бути максимально обмежені, адже це одна з головних передумов редакційної незалежності. У Литві, наприклад, перейшли від фінансування із загального фонду, до спецфонду – спрямували надходження від одного з існуючих податків на діяльність суспільного мовлення. Таку систему в перспективі доцільно запровадити і в Україні.

Створення нової інституції – суспільного мовлення, що слугуватиме глядачам та слухачам замість олігархів – поза сумнівом, одне з найсерйозніших тектонічних зрушень серед українських реформ. Попри шалений спротив системи вдалося пройти шлях злиття державних телерадіокомпаній, вистояти при спробах політичного тиску і обрати першого керівника суспільного мовлення, який отримав кредит довіри для системних змін. Нове керівництво компанії приводить «крейсер» до ладу – розпочалися масштабні структурні перетворення та програмне оновлення, на жаль це потрібно робити прямо на ходу: закон не передбачив можливості «зайти до верфі», призупинивши роботу на час змін. Основним викликом залишається сталість фінансування суспільного мовника, від якого залежить успіх реформи.

Пріоритет коштів для реформованих інституцій – нового хребта держави – не має ставитися під сумнів. Від нових інституцій, заснованих на нових цінностях, напряму залежить успіх всієї країни. Саме тому українці, в чиїх інтересах і працює суспільне мовлення, пильно слідкують за готовністю влади виконати взяті зобов’язання щодо фінансування каналів суспільного мовлення, яким можна довіряти.

Вадим Міський, секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, керівник відділу адвокації Реанімаційного Пакету Реформ, для УП.Життя

 

Анонс прес-клубу: “Чи потрібні відкриті дані чернівчанам? Нові інструменти контролю”

Лабораторія демократичних трансформацій ініціювала проведення серії заходів, присвячених проблематиці реформ, для буковинських журналістів та небайдужих громадян.
Минулого року ми провели 7 прес-клубів, а у вересні продовжуємо інформувати буковинців про реформу охорони здоров’я, освіти, децентралізації, енергоефективності, прозорість місцевих бюджетів, боротьбу з корупцією, публічну адміністрацію, зміни у сфері правосуддя та правоохоронних органів.

У рамках першого прес-клубу нового сезону активісти запрошують до дискусії про відкриті дані:

1) Інструменти громадського контролю за бюджетними коштами. Чи змінилось щось у 2017 році.
2) Ефективне використання бюджетних коштів. Для чого потрібні наглядові ради комунальним підприємствам?
3) Prozzoro у Чернівцях – як працюють нові держзакупівлі?
4) Чи є «відкриті дані» справді відкритими у Чернівцях?

Де? Український народний дім

Коли? 27 вересня, з 15.00 по 15.40


Запрошені експерти:


Володимир Тарнай, експерт Центру політичних студій та аналітики “Ейдос”. Керівник відділу бюджетної політики Центру “Ейдос”. Експерт International Budget Partnership в Україні. Керівник проекту “Відкритий бюджет”. Автор численних статей та ряду посібників на тему бюджетної політики.
Тетяна Лебухорська, провідний фахівець з е-врядування та відкритих даних Чернівецької міської рад
Микола Проданюк, регіональний координатор Прозорро, Дозорро, спеціаліст по е-урядуванню.

 

Зураб Аласанія обраний головою правління Суспільного мовлення

Наглядова рада Національної суспільної телерадіокомпанії України завершила конкурс на посаду голови правління Суспільного мовлення. Переможцем конкурсу став Зураб Аласанія. За нього віддали голоси 10 членів Наглядової Ради.

У консурсі взяли участь 8 кандидатів: Зураб Аласанія, Роман Вибрановський, Юрій Дараган, Олександр Зирін, Олександр Зорка, Олександр Коваленко, Олег Наливайко та Марек Сієрант.

Відповідно до регламенту, голосування відбувалося у два тури. У першому турі по 8 голосів отримали Зураб Аласанія і Олег Наливайко, ще 1 голос отримав Роман Вибрановський. Оскільки ніхто з кандидатів не набрав 9 голосів, які дозволяють перемогти у першому турі, був проведений другий тур. У ньому Зураб Аласанія отримав 10 голосів (при 7 голосах “проти”) в той час як Олег Наливайко – 7 голосів (при 10 голосах “проти”).

Голосуванню передувало заслуховування 20-хвилинних презентацій кожного з кандидатів, після чого члени Наглядової ради ставили запитання претендентам.

Секретар Наглядової ради НСТУ Вадим Міський пікреслив, що обрання гідного голови правління Суспільного мовлення, поза сумнівом, є історичним кроком, який Наглядова рада зробила всупереч прогнозам про «зрив» конкурсу.

У інтерв’ю Громадському радіо Зураб Аласанія повідомив, кому на НСТУ він довірить контент, радіо та нові медіа.

Новий керівник запропонує Дарії Юровській посаду директора дирекції програм. «Це надважлива справа, якою я займатися не буду, бо це контент. Вона зараз завершує всі справи, вже знаючи, що я їй запропоную», — сказав пан Аласанія.

Пан Аласанія запропонує посаду генерального продюсера радіо Дмитру Хоркіну. «Це молода людина, крута, яка має добрі відносини з усім колективом і ззовні, і з середини», — додав Аласанія.

За словами Зураба Аласанії, він запросить у свою команду Миколу Ковальчука, якого не багато людей в медіа-сфері знає. Під час конкурсу на голову правління НСТУ, 10 квітня, Зураб Аласанія сказав, що людина, яка робила його презентацію, буде маркетинговим директором. «Це не просто людина, яка робила мою презентацію. Це людина, яка в курсі всього. Зробила канал UA:музика. Він напоготові, ніхто його ще не знає. Ми можемо продемонструвати, як можна працювати в мережі», — додав новий керівник.

Раніше Зураб Аласанія назвав шістьох членів правління, яких він збирається подати на призначення до Наглядової ради:

  • Роман Вінтонів (відповідатиме за суспільно-політичний напрям контенту);
  • Микола Чернотицький (проводитиме реформу регіональної структури Суспільного мовника);
  • Інна Гребенюк (відповідатиме за правове забезпечення змін);
  • Юрій Макаров (куруватиме просвітницький напрям контенту);
  • Саша Кольцова (відповідатиме за розважальний напрям контенту;
  • фінансист, ім’я якого поки що не називає. Відомо, що цей фінансист наразі є виконавчим директором комерційного банку, працював в «Ощадбанку».

Зі стратегією розвитку суспільного мовлення, запропонованою Зурабом Аласанією, можна ознайомитися тут.

Лабораторія демократичних трансформацій доєдналася до Асамблеї УС ПГС Україна-ЄС

Лабораторія демократичних трансформацій доєдналася до Асамблеї Української сторони Платформи громадського суспільсва Україна-ЄС.

Українська сторона Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС (УС ПГС) є частиною Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС, що створена у відповідності до ст. 469-470 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. ПГС є органом, який складається з представників громадянського суспільства України з однієї сторони і членів Європейського економічного і соціального комітету – з іншої.

Лабораторія демократичних транформацій доєнується до роботи в УС ПГС для надання експертизи у сферах діяльності організації, зокрема у сфері створення суспільного мовлення, реформування державних засобів масової інформації, імплементації норм законодавства про запобігання корупції. Представники організації працюватимуть у складі Робочої групи №2 «Свобода, юстиція, права людини».

«Офіційні органи, створені у рамках Угоди про асоціацію України та ЄС, мають отримувати якісну та об’єктивну інформацію про стан впровадження положень Угоди, і наше завдання забезпечити цю якість у сферах, де ми володіємо експертизою, зокрема щодо становлення суспільного мовлення та імплементації антикорупційного законодавства», – підкреслив Вадим Міський, директор Лабораторії демократичних трансформацій.

uspgs

Детальніше про Українську сторону Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС можна прочитати на офіційному сайті.

Форум “Нові антикорупційні інструменти”: надихаємо громаду до контролю за владою

Понад 70 учасників відвідали Форум “Нові антикорупційні інструменти: користуємося на благо громади”, який 17 березня 2017 року організувала команда Лабораторії демократичних трансформацій спільно з Громадським телебаченням Чернівців InfoKey.

У заході високого рівня взяв участь Чернівецький міський голова Олексій КАСПРУК, який відзначив внесок Лабораторії демократичних трансформацій у підвищення рівня громадянської свідомості та готовності контролювати місцеву владу. Зі свого боку, директор Лабораторії Вадим МІСЬКИЙ відзначив особистий внесок пана Каспрука у впровадження дієвих інструментів місцевої демократії в життя громади, підкресливши, що про це свідчать також рейтинги міста в дослідженнях Українського незалежного центру політичних досліджень, Мжнародного республіанського інституту та та інших організацій.

На запрошення Лабораторії демократичних трансформацій про підгрунтя та практичні кейси боротьби з місцевою корупцією розповіли експерт Transparency International Україна та Реанімаційного Пакету Реформ Олександр КАЛІТЕНКО, один з провідних практиків у пошуку незаконних статків та схем Юрій ДЮГ, а також національний координатор Руху ЧЕСНО в 2015-2016 роках Андрій КРУГЛАШОВ.

Аналітик Лабораторії демократичних трансформацій Ольга ОБЕРШТ та журналіст-розслідувач, шеф-редактор Громадського ТБ Чернівців Максим ВОЛОШИН представили антикорупційний онлайн-проект Лабораторії – «Буковинські ґешефти», який дозволяє виявляти потенційні конфлікти інтересів чиновників та депутатів обласного рівня. Ресурс також містить деларації, що подавали зазначені особи в минулому році, таким чином є цінним джерелом інформації для порівняння з е-деклараціями, які з’являться за підсумками другої хвилі декларування вже за два тижні.

Максим ВОЛОШИН підкреслив, що на порталі можна знайти навчальні відео щодо запобігання корупції, а вже цього року команда Лабораторії та InfoKey приступить до аналізу міських депутатів та чиновників. Зараз ресурс заповнений інформацією про бізнес депутатів Чернівецької обласної ради та їх родичів. Також на “Буковинських гешефтах” можна знайти дані про керівний склад Чернівецької державної адміністрації та очільників районних рад області.

Панельна дискусія Форуму торкнулася місцевої проблематики: чи релевантними є механізми Закону про запобігання корупції для подолання корупційних проявів у Чернівцях. Експертні позиції Тараса ПРОКОПА, Наталії БАТРАКОВОЇ, Ольги КОБЕВКО, Андрія КУЧУРАНА засвідчили: проблеми із впровадженням нового антикорупційного законодавства є, але його дієвість залежить передусім від готовності громадян викривати корупційні прояви та самоорганізовуватися.

Директор Лабораторії демократичних трансформацій та керівник відділу адвокації РПР Вадим МІСЬКИЙ підкреслив, що “точка неповернення” в реформах, зокрема і в антикорупційній, наступить лише тоді, коли кожен вийде за поріг своєї квартири з євроремонтами, і почне піклуватися про суспільне – спершу на рівні ОСББ, громади чи школи, а згодом і на рівні державної політики.

“Ви всі знаєте, що триває децентралізація влади. Місцеві громади отримують більше повноважень і більше грошових ресурсів. Якщо ці ресурси просто так віддати і громадянське суспільство їх не контролюватиме – це означатиме, що зросте рівень корупції. Ця логіка працює у будь якій державі”, додає громадський діяч.

Захід організували ГО «Лабораторія демократичних трансформацій» у співпраці з ГО «Чернівецьке громадське ТБ» InfoKey за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та Міністерства закордонних справ Данії.

Фото Христини Петренко,Ольги Обершт, Павла Тодоровича та Ольги Калініченко.

Вадим Міський обраний секретарем Наглядової ради Суспільного мовлення

22 лютого 2017 року на засіданні членів наглядової ради ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія» було обрано заступника голови та секретаря Наглядової ради НСТУ, що дозволило сформувати повний склад органу.

Так, на посаду Секретаря Наглядової ради Суспільного мовлення обраний Вадим Міський. За нього проголосували 11 членів наглядової ради НСТУ. Посаду Заступника голови Наглядової ради обійняла Світлана Остапа. За неї проголосували 10 членів наглядової ради НСТУ. Раніше дев’ятьма голосами Тетяна Лебедєва була обрана Головою Наглядової ради.

Вадим Міський був висунутий до наглядової ради громадською організацією «Трансперенсі Інтернешнл Україна» та низкою молодіжних громадських організацій. Нині очолює відділ адвокації Реанімаційного Пакету Реформ. Він був обраний до складу Наглядової ради серед представників громадських організацій, що діють у сфері захисту інтересів дітей та молоді.

Світлана Остапа є заступницею шеф-редактора ГО «Детектор медіа», заслуженою журналісткою України, членкинею громадської ради при Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики; член громадської ради при Держкомтелерадіо, член Комісії з журналістської етики. Її було номіновано до Наглядової ради фракцією “Об’єднання “Самопоміч”.

Тетяна Лебедєва – почесний президент Незалежної асоціації телерадіомовників, екс-член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Вона увійшла до складу наглядової ради НСТУ від громадських об`єднань та асоціацій у сфері журналістики.

Нагадаємо, до 16 березня триває термін подання документів у рамках Конкурсу на посаду Голови правління ПАТ НСТУ. Конкурс проводить Наглядова Рада Суспільного мовника. З деталями, що стосуються проведення конкурсу можна ознайомитися за посиланням.


Довідково: Наглядова рада НСТУ сформована відповідно до Закону України “Про суспільне телебачення та радіомовлення України”, здійснює свої повноваження з моменту державної реєстрації НСТУ – 19 січня 2017 року. До складу Наглядової ради увійшли представники громадськості і депутатських фракцій та груп Верховної Ради України.

Від громадських об’єднань та асоціацій членами наглядової ради були обрані: Володимир Бринзак – у сфері фізичного виховання та спорту, Євген Глібовицький – у творчій сфері, Дарія Карякіна – у сфері забезпечення прав національних меншин, Тетяна Лебедєва – у сфері журналістики, Вадим Міський – у сфері захисту інтересів дітей та молоді, Олексій Панич – у сфері освіти та науки, Віктор Таран – у сфері місцевого самоврядування, Тарас Шевченко – у правозахисній сфері, Наталя Скрипка – у сфері захисту прав осіб з особливими потребами.

Від депутатських фракції та груп членами наглядової ради НСТУ стали Тарас Аврахов (депутатська група «Воля народу»), В’ячеслав Козак (депутатська фракція Радикальної партії Олега Ляшка), Лаврентій Малазонія (депутатська фракція політичної партії «Опозиційний блок»), Світлана Остапа (депутатська фракція політичної партії «Об’єднання «Самопоміч»), Віталій Портников (депутатська фракція політичної партії «Народний фронт»), Сергій Таран (депутатська фракція партії «Блок Петра Порошенка»), Ігор Хохич (депутатська група «Відродження»), Володимир Яворівський (депутатська фракція політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).

Новий закон “Про молодь” дасть поштовх для появи молодіжних ініціатив, – Вадим Міський

24 листопада команда розробників, що включає представників депутатського корпусу, міністерства, Реанмаційного пакету реформ та міжнародних організацій, презентувала проект Закону “Про молодь”. Понад 200 молодих експертів з усієї України взяли участь у регіональних обговореннях, експертних зустрічах та Skype-конференціях та узагальненні результатів протягом роботи над проектом.

Міністр молоді та спорту Ігор Жданов наголосив, що тісна співпраця дає кращі результати та мотивує молодих людей безпосередньо долучатись до практичної реалізації молодіжної політики. “Саме тому ми доклали максимум зусиль, щоб залучити молодь, молодіжних експертів до удосконалення законопроекту “Про молодь”, – зазначив міністр.

Керівник відділу адвокації Реанімаційного Пакету Реформ та співрозробник законопроекту Вадим Міський акцентував на тому, що вже виросло нове покоління, яке може пропонувати свої рішення і відповідати за них. Він, зокрема, поінформував про законодавчу новацію – Агенцію з підтримки молодіжних ініціатив, яка підтримуватиме на конкурсних засадах проекти молодіжних організацій та осіб. “Це дасть справжній поштовх для появи та розвитку нових молодіжних ініціатив”, – зазначив Вадим Міський.

Міністр молоді та спорту висловив переконання у тому, що найбільш ефективними є ті державні рішення для молоді, які розроблені за її активної участі. Важливим результатом Всеукраїнського обговорення законопроекту є не тільки удосконалений текст закону. Головне — це усвідомлення молодими людьми, які брали участь у обговореннях, своєї ролі та відповідальності за майбутні зміни, що стосуються кожного. Як зауважив міністр, до співавторів законопроекту тепер можна сміливо додати українську молодь.

Під час прес-конференції народний депутат України, один із авторів проекту Закону України “Про молодь” Іван Крулько поінформував про нові підходи та основні напрями реалізації молодіжної політики, які встановить новий закон.

Керівник програм з питань здоров’я та розвитку молоді ЮНІСЕФ в Україні Олена Сакович розповіла про досвід організації регіональних молодіжних обговорень і наголосила, що робота у цій спільній справі знайдеться для кожного.

Нагадаємо, проект Закону України “Про молодь” розроблявся народними депутатами України, спеціалістами Міністерства молоді та спорту, Реанімаційним Пакетом Реформ, членами молодіжних громадських об`єднань, громадськими діячами. Першу редакцію законопроекту розроблено та подано до Верховної Ради групою народних депутатів у грудні 2015 року. Протягом 2016 року відбулась низка громадських обговорень у регіонах (Дніпро, Одеса, Львів, Харків, Краматорськ) і фінальне обговорення у Києві.

Вадим Міський очолив відділ адвокації Реанімаціного Пакету Реформ

Новим керівником відділу адвокації в Реанімаційному Пакеті Реформ став Вадим Міський. Таке рішення Рада РПР ухвалила 5 липня, повідомляє сайт організації. Всього у відкритому конкурсному відборі, який тривав понад місяць, взяли участь 16 кандидатів.

Впродовж майже двох років Вадим Міський обіймав посаду координатора експертних груп РПР. Він керував процесом підготовки нової Дорожньої карти реформ РПР, аналітичних документів та проектів рішень у різних сферах державної політики. Раніше очолював регіональну мережу Громадського руху ЧЕСНО. Крім того, Вадим Міський є членом Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України.

Зміст адвокації – це просування реформаторських рішень, які мають на меті структурні зміни в суспільстві та розширюють можливості реалізації конституційних прав громадян. Найбільш авторитетні та досвідчені громадські організації, які об’єдналися у Реанімаційний Пакет Реформ, розробляють проекти таких рішень та контролюють їх виконання. Кожен народний депутат та урядовець, який віддано працює на благо країни, а не на особисте збагачення, має надійного партнера в обличчі нашої експертної спільноти”,
– підкреслює Вадим Міський, керівник відділу адвокації РПР.

Реанімаційний Пакет Реформ є найбільшою коаліцією провідних громадських організацій та експертів України, які об’єдналися заради того, щоби просувати та імплементувати реформи. Серед здобутків коаліції – понад 90 розроблених та ухвалених законів, утворення раду антикорупційних органів, участь у підготовці конституційних змін в частині правосуддя, реформа законодавства у сфері медіа, енергетики, державної служби, прозорості використання публічних коштів, децентралізації, правосуддя та ін. Деталі за посиланням.