Конфлікт інтересів у депутата: як діяти і куди звертатись

Конфлікт інтересів у депутата: як діяти і куди звертатись

 

Проблема конфлікту інтересів є притаманною для більшості організацій та колективів, не є винятком і депутатський корпус. Ухвалення рішень у ситуації, коли про конфлікт інтересів не заявлено, може призвести до не цільового і не раціонального витрачання бюджетних коштів. У свою чергу, це призводить до корупції та відсутності тих позитивних змін у середовищі, яких ми всі разом так прагнемо. 

Право депутата місцевої ради здійснювати свої представницькі повноваження «не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю» – закріплено у законі «Про статус депутатів місцевих рад», обумовлює належність депутатів місцевих рад до групи ризику з великою вірогідністю виникнення конфлікту інтересів. Саме тому питання запобігання і врегулювання конфлікту інтересів депутатів місцевих рад сьогодні є одним з найбільш нагальних питань, що стоїть на порядку денному реформи у сфері місцевого самоврядування та протидії корупції.

Що таке конфлікт інтересів?

У законі «Про запобігання корупції» щодо конфлікту інтересів є дві норми: потенційний та реальний конфлікт інтересів.

Потенційний конфлікт інтересів – наявність у депутата/депутатки приватного інтересу у сфері, в якому він/вона виконує свої представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття ним/нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Отже, конфлікт інтересів – це ситуація, при якій депутат, виконуючи свої обов’язки, має приватний інтерес (особисту зацікавленість), який хоча і не обов’язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести.

Що таке приватний інтерес?

Приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Саме таке визначення приватного інтересу наведене в Законі України “Про запобігання корупції”.

Саме наявність чи відсутність у особи приватного інтересу до вирішення певного питання у більшості випадків буде індикатором, що свідчитиме про конфлікт інтересів у особи.

Важливо! Сам факт існування потенційного або реального конфлікту інтересів – це ще не правопорушення, а ось неповідомлення депутатом/службовцем про наявність реального конфлікту інтересів при виконанні своїх посадових обов’язків, або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів – правопорушення.

Що робити депутату місцевої ради за наявності конфлікту інтересів?

Згідно діючого законодавства депутат має під час засідання сесії перед голосуванням за певне питання піднятися і оголосити про те, що в нього є конфлікт інтересів.

В законі «Про місцеве самоврядування в Україні» (частина першої статті 59-1), яким керуються депутати в ситуаціях конфлікту інтересів, вказано, що при наявності у депутата конфлікту інтересів  він має публічно оголосити про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Що робити депутату після оголошення конфлікту інтересів?

Законодавством передбачено, що депутати мають право брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою, тобто голосувати. На відміну від державних службовців, які в ситуації конфлікту інтересів мають повністю відсторонитися від прийняття рішення і не здійснювати жодних активних дій, для депутатів місцевої ради конфлікт інтересів оголошується. Оголошення про конфлікт інтересів має бути зафіксовано у протоколі засідання. Якщо цього не було, це є підставою для звернення у відповідні  органи: НАЗК або Національну поліцію.

До прикладу, за період з січня 2016 по липень 2017 рр. на сесіях Чернівецької міської ради депутатами було оголошено 14 разів про конфлікт інтересів, які здебільшого стосувалися земельних питань.

Посадовці Чернівецької міської ради за той самий період 22 рази повідомили про конфлікт інтересів. Фактично будь-яке питання, що розглядається на сесії ради і має відношення до бізнесу депутатів чи їх родичів, підприємства, де вони працюють, може стати конфліктом інтересів. Відповідальність наступає тільки у випадку не оголошення про конфлікт інтересів під час засідання.

Чому чинним законодавством не передбачена повна заборонна голосування депутатами міської ради?

Приватний інтерес депутатів місцевих рад дуже часто пересікається з інтересом громади, яку вони представляють. Якби депутати у ситуації конфлікту інтересів так само як і чиновники не мали б права голосувати,  приймати рішення, то було б заблоковано велику кількість питань, пов’язаних з місцевим самоврядуванням. На сьогоднішній день передбачено тільки оголошення про конфлікт інтересів, щоб виборці могли орієнтуватися в чому саме виникає приватний інтерес того чи іншого депутата. Це дуже важливо при формуванні остаточної думки перед виборами.

Отже, конфлікт інтересів перетворюється на корупційне правопорушення лише тоді, коли про нього не було належним чином заявлено та/або особа вчинила певні дії під його впливом.

Оголосили і що далі?

Питання конфлікту інтересів – етична норма поведінки, коли депутати свідомі того, що неетично голосувати за надання земельних ділянок своїм родичам, надавати преференції своїм фірмам, вигравати тендери у своєї ради.

Отже, якщо депутат буде ставити відданість моральним принципам і громаді вище відданості окремим особам, партіям чи власним інтересам,  він уникає ризику бути запідозреним у вчинені протиправних корупційних дій.

Яке покарання?

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (відповідно до статті 38 “Строки накладення адміністративного стягнення” КУпАП ).

Публікацію підготували Ольга Обершт та Максим Волошин – аналітики Лабораторії демократичних трансформацій.

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *