Цьогоріч чимало кандидатів виявили бажання стати депутатами. Щоправда, ті, кому таки вдасться отримати бажані місця, заробітної плати за свою роботу отримувати не будуть. А тому громадські активісти радять виборцям цікавитися, чим викликане бажання стати депутатом, та не боятися ставити простих і часом незручних для кандидатів запитань. Саме такі найпростіші запитання можуть вивести на чисту воду політика, – кажуть експерти Лабораторії демократичних трансформацій, і пропонують символічний “світлофор для виборця”, щоб допомогти відрізнити здійснені обіцянки кандидатів від нереальних.
– Нам треба свідомо запитувати свого кандидата: навіщо тобі взагалі потрібна політика? Що ти хочеш цим досягти? От чому тобі вдома не ведеться бізнес, чому ти не сидиш зі своїми дітьми? Чому ти йдеш у місцеву політику – це ж не оплачується?, – підкреслив Вадим Міський, координатор експертних груп Реанімаційного пакету реформ та директор “Лабораторії демократичних трансформацій”.
Не менш важливим є і те, хто фінансує виборчу кампанію, який її бюджет, де можна ознайомитися з передвиборчою програмою та яким чином її втілюватимуть.
– Обравшись, все ж таки, що вона буде робити, які перші її кроки будуть. Наступне питання: чи були ви вже депутатом місцевої ради, або які результати вашої діяльності?, – зазначив Андрій Кучуран, регіональний координатор громадянського руху “Чесно” в Чернівцях.
Та чернівчан здебільшого хвилюють інші питання: коли буде порядок? Чи він впевнений у своєму рішенні? Коли Богдана Хмельницького відремонтують?
А тому кожен кандидат має йти на вибори зі своєю стратегією та розуміти, що він може змінити на місцевому рівні. Адже майбутні депутати, кажуть активісти, матимуть обмежені повноваження. Більшість лозунгів політичних партій стосуються обіцянок, які нереально виконати.
– Повернути Крим, змінити курс гривні, перемогти у війні, вигнати Путіна з України. Також, не менш фантастичні: зменшити плату за газ і електроенергію. Це все те, чого не може зробити місцевий депутат. Засилля реклами, яке сьогодні виливається на фактично голови, очі, вуха виборців, реклама, яка передусім не стосується проблематики місцевої, – пояснив Вадим Міський.
А все тому, кажуть експерти, що для місцевих виборів не розробили окремий закон про заборону чи обмеження політичної реклами. Адже в такому випадку кандидатам довелося б агітувати за себе особисто.
– Кандидат, який хоче, щоб його виборці впізнавали, повинен іти до них додому, проводити агітаційні засідання в будинках, під’їздах, особисто спілкуватися з виборцями. Оце є мета врегулювання платної політичної телерадіореклами, – стверджує Вадим Міський, координатор експертних груп Реанімаційного пакету реформ.
Обіцяють одне, але роблять зовсім інше, кажуть експерти.
– Нічого нового я там не бачу. Я бачу, це знову ж таки ремонти й фарбування дитячих майданчиків, це укатування міжбудинкових проїздів і доріг, ремонт доріг, причому наввипередки, хто краще це зробить, – підкреслив Ігор Баб’юк, заступник голови обласного осередку КВУ.
Також відвідують пансіонати та роздають подарунки. Щоправда, такими активними депутати стають лише перед виборами. А тому для виборців розробили символічний світлофор, аби допомогти зорієнтуватися на виборчому перехресті. Щоб люди розуміли, які обіцянки кандидат справді може виконати, а котрі є просто фантазією.
Нереально для місцевого депутата:
– запровадити контрактну армію, скасувати мобілізацію, повернути Крим;
– підвищити розмір пенсій, зарплат та соціальних виплат;
– знизити тарифи на газопостачання та електроенергію.
Можливо для місцевого депутата, але (за підтримки інших обранців):
– відремонтувати дорогу;
– розпоряджатися комунальною власністю та місцевими фінансами;
– покращувати благоустрій населеного пункту.
Реально для місцевого депутата:
– звітувати про виконану роботу перед громадою;
– ініціювати розгляд певного питання місцевою радою;
– виконувати доручення виборців.
– Якщо ви проголосуєте, як у 2010 році, ми і далі будемо розплачуватися своєю кров’ю, – наголосив Ігор Баб’юк.
За матеріалами ТВА